1. Споживання і заощадження як функції поточного доходу. Чинники споживання і заощадження Дослідження моделей споживання базується на припущенні про незмінність ринкових цін (реальну економіка), а основним об’єктивним чинником, що впливає на рівень споживання, є використовуваний доход
– особистий доход після сплати податків
. Прості моделі споживання розглядаються в умовах приватної економіки без втручання держави, коли вироблений і використовуваний доход співпадають
. Рання теорія споживання була розроблена Дж. М. Кейнсом і його послідовниками. Споживчий попит розглядається як видатки на споживчі товари і послуги для задоволення індивідуальних потреб. Та частина використовуваного доходу, яка не споживається, спрямовується на заощадження:
Дж. М. Кейнс відкрив тенденцію, яку назвав „основним психологічним законом”: люди схильні, як правило, збільшувати своє споживання зі зростанням доходу, але в меншій мірі, ніж зростає доход. Щоб детально дослідити пропорції розподілу доходу на споживання та заощадження, а також їх зміну з врахуванням психологічного чинника, Кейнс увів поняття „схильність до споживання” і „схильність до заощадження”. Частка використовуваного доходу, яка спрямовується на купівлю споживчих товарів за кожного його рівня, визначає середню схильність до споживання (average propensity to consume):
або
Прагнення людей заощадити певну частку отриманого доходу вимірюється показником середньої схильності до заощадження (average propensity to save):
або
. Приріст споживання на кожну одиницю приросту використовуваного доходу визначає граничну схильність до споживання (marginal propensity to consume):
або
Відповідно зі зміною доходу змінюється і частка приросту заощадження. Її характеризує показник граничної схильності до заощадження (marginal propensity to save):
або
Між граничною схильністю до споживання і граничною схильністю до заощадження існує зв’язок – в сумі вони дають одиницю:
. Те саме стосується і середніх схильностей. Дж. М. Кейнс увів в економічну науку поняття функції споживання. Функція споживання ґрунтується на припущенні, що між споживанням і використовуваним доходом існує стабільний емпіричний зв’язок:
. З врахуванням психологічного чинника (граничної схильності до споживання) загальна функція споживання модифікується, вона набуває вигляду:
,
. Графік функції споживання має вигляд опуклої кривої (рис. 4.1), кут нахилу якої у кожній точці визначає гранична схильність до споживання
. Якби сім’я споживала весь використовуваний доход, то функція мала б вигляд променя, що виходить з початку координат під кутом 450. Але, як показує досвід, кожна сім’я має певний мінімальний рівень споживання навіть в умовах, коли її доходи дорівнюють нулю. Цей рівень називають автономним споживанням
. З врахуванням автономного споживання функція набуває вигляду:
,
. Точки, розташовані вище бісектриси, показують, що сім’я споживає більше, ніж заробляє. Точки, розташовані нижче бісектриси означають, що сім’я споживає менше, ніж отриманий доход. Функція споживання дозволяє визначити і динаміку заощаджень. За низького рівня доходу вони від’ємні (до точки
), у точці
заощадження нульові, а праворуч від точки
сім’я починає заощаджувати. Відрізок
показує величину заощаджень сім’ї за рівня доходу
. Функція заощадження є дзеркальним відображенням функції споживання:
. Вона має вигляд увігнутої кривої. Її нахил визначає гранична схильність до заощадження
. У короткострокових моделях для спрощення роблять припущення, що прирости доходу діляться на споживання і заощадження у постійних пропорціях, тобто приймають, що граничні схильності до споживання і заощадження – постійні величини
. Тоді графіки функцій споживання і заощадження і доходу мають вигляд прямих ліній. Функція споживання в теорії Кейнса була першою спробою створити модель споживання. Подальші дослідження виявили недоліки цієї ...